Дослідники виявили, що спів китів має набагато більше спільного з людською мовою, ніж вважалося раніше. Два нових дослідження показали, що китові вокалізації демонструють рівень складності, який ставить під сумнів уявлення про унікальність людської мови. Це відкриття може допомогти краще зрозуміти еволюцію комунікації не лише серед тварин, а й у самих людей, пише T4.
Перше дослідження, проведене вченими з Університету Стоуні-Брук, порівняло ефективність людської мови та китового співу. Виявилося, що деякі види китів можуть бути навіть ефективнішими за людину у своїй комунікації. Найближчими до людської мови виявилися горбаті кити (Megaptera novaeangliae).
У другому дослідженні вчені зосередилися саме на піснях горбатих китів і виявили, що вони відповідають статистичним законам, які характерні для мовлення людини. Це свідчить про глибші подібності між китовими вокалізаціями та мовою, ніж вважалося раніше.
Науковці проаналізували 51 людську мову та понад 65 000 послідовностей китового співу, використовуючи два лінгвістичні принципи – закон Менцерата та закон Зіпфа. Згідно з першим законом, довші послідовності складаються з коротших елементів, що сприяє більшій ефективності комунікації. Другий закон говорить, що чим частіше використовується певний елемент мови, тим коротшим він має бути.
Дослідники перевірили 16 видів китоподібних, включно з вусатими китами та дельфінами. Виявилося, що 11 із 16 видів демонструють ефективність мовлення відповідно до закону Менцерата на рівні або навіть вищому, ніж людська мова. Однак лише горбаті та сині кити (Balaenoptera musculus) відповідали закону Зіпфа, а серед них лише горбаті кити демонстрували рівень ефективності, порівнянний із людською мовою.
У другому дослідженні команда вчених використала методи аналізу мовлення немовлят, щоб виявити приховану структуру в китових піснях. Дослідники з’ясували, що пісні горбатих китів складаються з ієрархічних елементів, подібно до людської мови: кити формують фрази з окремих звуків, об’єднують фрази у теми, а теми — у цілісні пісні.
Результати досліджень свідчать про те, що китові пісні, хоч і не мають семантичного значення, як людська мова, все ж містять складну структуру, яка сприяє їхньому збереженню та передачі. Це відкриття ставить перед вченими нові питання щодо еволюції комунікації в тваринному світі та можливості того, що подібні механізми могли сприяти розвитку людської мови.
Дослідники зазначають, що ці відкриття можуть мати значний вплив на подальше вивчення комунікаційних систем тварин і розширити наше розуміння принципів еволюції мови.
