Новітні дослідження свідчать про надзвичайну різноманітність механізмів вибуху білих карликових зірок, що ставить під сумнів сталі уявлення про їхню роль у вимірюванні космічних відстаней та розширенні Всесвіту.
Аналіз майже 4000 наднових, проведений за допомогою передових астрономічних спостережень, виявив, що вибухи білих карликів відбуваються не лише через традиційний механізм термоядерного детонаційного сценарію, а й через зіткнення з іншими зорями або їхнє “зіркове канібалізування” у подвійних системах. Це відкриття ставить під питання точність використання таких наднових як “стандартних свічок” — об’єктів, що мають передбачувану світність, і застосовуються для вимірювання відстаней у Всесвіті.
“Різноманітність способів вибуху білих карликів набагато більша, ніж очікувалося раніше”, — зазначає професор Кейт Магуайр.
Дослідження, результати якого опубліковані у спеціальному випуску Astronomy & Astrophysics 14 лютого, стало можливим завдяки революційним спостереженням, виконаним за допомогою Zwicky Transient Facility (ZTF). Ця унікальна установка, що сканує небо з надзвичайною швидкістю і глибиною, дозволила зафіксувати вибухи, які в мільйон разів тьмяніші за найтьмяніші зорі, видимі неозброєним оком.
“Завдяки унікальній здатності ZTF стало можливим виявити нові вибухи зірок”, — підкреслює професор Магуайр.
Особливо значущим є відкриття екзотичних шляхів детонації білих карликів, включаючи випадки злиття двох білих карликів або вибухи, спричинені їхнім поглинанням речовини від сусідніх зірок. Виявлена різноманітність сценаріїв супернових може радикально змінити наше розуміння темної енергії, оскільки точні космологічні вимірювання ґрунтувалися на припущенні, що всі наднові цього типу мають однакову яскравість.
Результати дослідження змушують наукову спільноту переглянути усталені моделі еволюції білих карликів і їхнього кінцевого вибуху, що відкриває нові перспективи для вивчення механізмів космічних катастроф. Подальші дослідження дозволять визначити, наскільки ця різноманітність впливає на нашу здатність точно оцінювати відстані у Всесвіті, що має критичне значення для визначення швидкості його розширення.
