Нове дослідження астрофізиків із Канади та США припускає, що структурні особливості орбіт планет Сонячної системи можуть бути наслідком впливу міжзоряного об’єкта, який завітав у нашу систему мільярди років тому.
Згідно з результатами дослідження, орбіти планет Сонячної системи мають нахили й витягнутість, що свідчить про минулі гравітаційні збурення. Як пояснюють вчені, початкове формування планет у протопланетному диску відбувалося в ідеальних умовах: на круглих орбітах у площині екватора Сонця. Проте нинішній стан системи свідчить про зовнішнє втручання. Дослідники припускають, що причиною міг стати міжзоряний об’єкт, можливо, планета або коричневий карлик.
Модель, розроблена в рамках цього дослідження, враховує сценарії, за яких об’єкт із масою від 2 до 50 Юпітерів міг пролетіти на відстані до 20 астрономічних одиниць від Сонця, впливаючи на орбіти планет. Найімовірнішим варіантом вважається наближення тіла, еквівалентного масі восьми Юпітерів, на відстань близько 1,69 астрономічної одиниці — трохи далі за орбіту Марса.
Відкриття міжзоряних об’єктів, таких як астероїд Оумуамуа та комета Борисова, а також вільноплаваючих планет підтверджує реалістичність такої гіпотези. За словами авторів, ці тіла можуть бути свідченням того, що Сонячна система неодноразово зазнавала впливу ззовні, що й зумовило її унікальну структуру.
Ці дослідження поглиблюють наше розуміння формування Сонячної системи, відкриваючи перспективи нових відкриттів у галузі міжзоряної астрономії.
Схожі новини:
- Астрофізик Аві Леб сподівається знайти в Тихому океані уламки інопланетних технологій
- У Сонячній системі виявлений перший міжзоряний астероїд-«іммігрант»
