Вчені встановили, що зірки, які мають планети, відрізняються від самотніх світил віком, хімічним складом і розташуванням у Галактиці, що може пояснити механізми формування планетних систем.
Дослідження, проведене астрофізиками з Португалії та Італії, спиралося на аналіз 670 зірок у межах шести тисяч світлових років та 938 найближчих світил у радіусі півтори тисячі світлових років. Виявилося, що більшість зірок із планетами молодші, містять більше важких елементів і розташовані ближче до центру Чумацького Шляху. Як зазначають автори,
«власники тільки маломасивних планет виявилися старшими за всі інші «сімейні» зірки»,
але загальний вік планетних систем не перевищує 6–7 мільярдів років, що вказує на поступову еволюцію умов для формування планет.
Результати також підтверджують, що багатство зірок на важкі елементи — ключовий чинник у процесі планетоутворення. Оскільки перші зірки Всесвіту складалися переважно з водню та гелію, планети почали формуватися лише тоді, коли їхні нащадки збагатили космос важчими елементами внаслідок термоядерного синтезу та вибухів наднових. У контексті цього дослідження поняття «металічності» в астрономії охоплює всі елементи, важчі за водень і гелій, що пояснює відмінності між зірками з планетами та без них.
Цікаво, що великі газові гіганти на кшталт Юпітера частіше зустрічаються в радіусі 18–19 тисяч світлових років від центру Галактики, тоді як менші планетні системи поширені трохи ширше. Це може свідчити про складну взаємодію між зоряною еволюцією та галактичними процесами. Нові дані дають змогу краще зрозуміти, як і де у Всесвіті виникають планети, а також які умови є сприятливими для їхнього утворення.
