Здатність організмів переходити у стан спокою, тобто тимчасово знижувати свою метаболічну активність, може бути ключовим фактором виживання як на Землі, так і в екстремальних умовах інших планет.
Спокій, або гіпометаболічний стан, дозволяє організмам витримувати несприятливі умови, такі як екстремальні температури, посуха або недостатнє освітлення. Наприклад, рослини та насіння завдяки спокою здатні переживати суворі сезони, а тварини, входячи в сплячку, зберігають енергію до покращення зовнішнього середовища. Цей механізм також може захищати організми від повного зникнення під час глобальних катастроф, таких як масові вимирання.
Дослідження Кевіна Д. Вебстера та Джея Т. Леннона, опубліковане у The Royal Society Journals, розглядає можливість того, що спокій міг бути важливим етапом еволюції на Землі. Автори зазначають, що на ранніх етапах життя організмам було необхідно створити захисні структури для ізоляції клітинних компонентів від несприятливого середовища. Спокій слугував своєрідною “паузою”, дозволяючи життю переживати складні періоди, коли помилки в ДНК чи зовнішні катаклізми могли зупинити еволюційний розвиток.
Ця концепція знаходить застосування і в астробіології. Якщо примітивні організми здатні переходити у стан спокою, вони можуть виживати на планетах із екстремальними умовами, таких як Марс або Венера. Там, де періоди активності змінюються довгими періодами несприятливого клімату, спокій міг би забезпечити виживання до настання більш сприятливих часів.
Таким чином, здатність до спокою не лише допомогла організмам Землі пережити п’ять масових вимирань, але також може бути однією з універсальних характеристик життя, яке існує в умовах позаземного середовища. Якщо так, спокій стає потенційною підказкою для пошуку життя за межами нашої планети, навіть у найсуворіших космічних умовах.
