На зворотному боці Місяця виявили геологічно молоді “зморшкуваті гребені”, що свідчать про триваючу внутрішню активність супутника Землі.
Дослідники зі Смітсонівського інституту та Мерілендського університету (США), аналізуючи детальні знімки Басейну Південний полюс – Ейткен, зафіксували численні звивисті структури, які виникають унаслідок напруження та стиснення місячної кори. Подібні утворення були відомі й раніше, але їх вважали слідами подій, що відбулися мільярди років тому. Виявлення відносно молодих гребенів, сформованих лише 160 мільйонів років тому, змінює уявлення про динамічні процеси всередині Місяця.
Визначити вік цих структур допомогло аналізування кратерів на поверхні: чим більше кратерів і темніший їхній вигляд, тим старіша місцевість. Виявилося, що “зморшки” перетинають деякі кратери, тобто виникли вже після падіння астероїдів. Це підтверджує гіпотезу, що Місяць досі переживає стискання – процес, що, ймовірно, триває через охолодження його ядра або через зміни місячної орбіти.
Ще в період місій “Аполлон” було зафіксовано місяцетруси, що свідчили про невгамовну активність супутника. Однак нові дані вказують, що геологічні процеси не лише не припинилися, а й можуть продовжувати впливати на ландшафт навіть у сучасну епоху. Це відкриття має практичне значення: знання про сейсмічну активність допоможе в майбутньому плануванні місячних баз і забезпеченні безпеки дослідницьких місій.
Таким чином, хоча Місяць здається безплідним і неживим, його внутрішні процеси продовжують змінювати поверхню, відкриваючи нові перспективи для вивчення та освоєння супутника.
