Коротко та по суті!
- Новаторський дизайн та масштаб: Flying Whales розробляє величезний дирижабль LCA60T (довжиною 200 м і діаметром 50 м) із вантажопідйомністю до 60 тонн, який може перевозити контейнери та інші великогабаритні вантажі, уникаючи при цьому необхідності злітно-посадкової смуги або складної інфраструктури.
- Технологія та енергопостачання: LCA60T обладнають електричними гвинтовими двигунами (32 шт.), що живитимуться від акумуляторів у поєднанні з турбогенераторами (надалі планується воднева силова установка), а також багатошаровою конструкцією з композитних балок і металевих стиків для максимального аеродинамічного та структурного ефекту.
- Відродження дирижаблів і майбутні перспективи: проєкт Flying Whales відображає глобальну тенденцію до «зелених» рішень у транспорті, відкриваючи перспективи використання дирижаблів для вантажних перевезень у віддалені регіони, швидкого реагування під час надзвичайних ситуацій і навіть мобільних лікарень, хоча залишається перевірити економічну доцільність і подолати технологічні виклики.
Уявіть собі величезну, надсучасну гелієву кулю, що височіє над футбольним полем НФЛ, перевершує за вантажопідйомністю Airbus Beluga XL і водночас генерує кілька мегават потужності для майже трьох десятків пропелерів. Таку конструкцію недарма порівнюють із «літаючим китом». І це не просто фантазія: французький стартап Flying Whales працює над подібним проєктом уже понад десять років. Розробники сподіваються, що в майбутньому цей унікальний апарат зможе докорінно змінити логістику, з’єднуючи населені пункти з віддаленими та майже недоступними районами планети, доправляючи туди товари та матеріали, навіть не торкаючись землі.
Звикнувши бачити дирижаблі Goodyear, які парять над стадіонами під час футбольних чи бейсбольних матчів, ми часто не усвідомлюємо, наскільки вони рідкісні у XXI столітті. За даними Fox Weather (2022), у світі залишилося лише близько 10 діючих дирижаблів, причому невеликий парк компанії Goodyear входить у цей перелік. Інші джерела наводять цифру в 25 апаратів загалом, із яких приблизно половина досі залишається в експлуатації.
Водночас сучасні дирижаблі Goodyear належать до напівжорстких конструкцій, тож наведені цифри фактично описують усі можливі форм-фактори – м’які, напівжорсткі чи навіть жорсткі дирижаблі. Виходить, що в усьому світі залишається від сили кілька таких апаратів.
Правду кажучи, це мізерна частка порівняно з тим, чого колись чекали від подібної техніки. На її занепад вплинули: катастрофа гігантського водневого дирижабля «Гінденбург» у 1937 році, дорожнеча та труднощі з безпечним постачанням гелію, а також розвиток більш ефективних альтернатив — літаків і дронів, які витіснили класичні аеростати до межі зникнення.
Один із найцікавіших задумів Flying Whales – створення модульних мобільних лікарень для віддалених регіонів, де бракує сучасних медичних послуг.
Ця ідея є частиною масштабнішого бачення, яке передбачає «літаючих китів» XXI століття як передові дирижаблі, здатні вирішувати низку транспортних завдань із мінімальним впливом на довкілля. Сьогодні в авіації зростає зацікавленість у технологіях, що зменшують вуглецевий слід, а аеростати, легші за повітря, у перспективі можуть споживати куди менше енергії для зльоту та польоту, ніж літаки. Це робить дирижаблі привабливим варіантом як для вантажних, так і для пасажирських перевезень у контексті боротьби зі зміною клімату, особливо якщо застосовувати двигуни з низькими або й нульовими викидами. Деякі сучасні ініціативи навіть передбачають повернення до водню в ролі підйомного газу.
Літаючі кити для майбутнього
Французький стартап Flying Whales розробляє «дирижабль майбутнього» з 2012 року. Першою метою було використовувати 60-тонний LCA60T для перевезення деревини з важкодоступних лісозаготівельних ділянок. Із часом компанія розширила можливості апарата: від постачання будматеріалів до місць, де немає розвиненої інфраструктури, до доставки гуманітарної допомоги та навіть створення мобільних госпіталів. Все це покликане усунути потребу в дорозі чи портах – дирижабль може зависати над місцем призначення, не торкаючись землі.
Коротке презентаційне відео від Flying Whales демонструє ці ідеї в наочній формі. Там же згадується, що експлуатаційні витрати LCA60T, за попередніми підрахунками, становитимуть приблизно п’яту частину від вартості використання транспортних літаків рівня Airbus Beluga.
Технічні характеристики LCA60T
За задумом, LCA60T перевершуватиме за розмірами Airlander 10 та 124-метровий Pathfinder 1. Його довжина сягає 200 метрів, а діаметр – 50 метрів. Усередині планують облаштувати вантажний відсік на 96 метрів завдовжки, здатний транспортувати до 60 000 кг товарів за один політ. Для утримання гіганта в повітрі планують використовувати 180 000 кубічних метрів (6,3 млн куб. футів) гелію, що забезпечуватиме польоти на висоті до 3000 метрів.
Серцем конструкції стане просторовий каркас із композитних балок і металевих з’єднань; його довжина в сукупності перевищить 80 км. Між 14 герметичними гелієвими модулями та спеціальною зовнішньою оболонкою знаходиться решітчастий скелет, який надає апаратові форми та міцності. Кожен із гелієвих відсіків оснастять сенсорами, що відстежуватимуть температуру, тиск та вологість для збереження оптимальної підйомної сили.
Вантажний відсік у нижній частині дирижабля буде оснащений подвійною системою розсувних дверей і гідравлічними кабелями, завдяки чому завантаження й розвантаження можна здійснювати без приземлення. Це виключає потребу в громіздкій наземній інфраструктурі.
Силова установка та партнери
Flying Whales розраховує на 32 гвинтові приводи загальною потужністю 4000 кВт (5360 к. с.), що має забезпечувати максимальну швидкість близько 54 вузлів (100 км/год). Початкова версія використовуватиме високовольтні літій-іонні батареї разом із турбогенераторами, але в перспективі компанія хоче перейти на водневі паливні елементи, аби знизити викиди.
Британський стартап Evolito, дочірнє підприємство Yasa, нещодавно оголосив, що постачатиме для LCA60T свої аксіальні двигуни D250 (308 к. с. кожен). Усього дирижабль матиме 32 такі силові агрегати.
Поки що більша частина проєкту існує на рівні креслень і візуалізацій. Flying Whales і надалі розробляє необхідні компоненти та відпрацьовує системи, щоб зрештою побудувати робочий прототип. Орієнтовно льотні випробування мають розпочатися у 2027 році, хоча вказані терміни легко можуть посунутися, зважаючи на масштабність і складність завдання.
У січні компанія повідомила про початок тестів у аеродинамічній трубі легкого поліефірного матеріалу Diatex зі спеціальним покриттям, призначеного для зовнішньої оболонки дирижабля. Також Flying Whales активно укладає нові партнерські угоди, залучає фінансування та бере участь у виставках і форумах.
Майбутнє дирижаблів: чи виправдані надії?
Окрім технічних і безпекових викликів, один із головних чинників, що гальмував розвиток дирижаблів у XX столітті, — величезна вартість будівництва та експлуатації. За даними PitchBook, Flying Whales уже залучила понад 300 мільйонів доларів державних і приватних інвестицій, проте попереду ще кілька років до перших повноцінних тестів. Тому питання залишається відкритим: чи виявиться LCA60T економічно вигідним рішенням, а чи стане черговим сміливим, але недоведеним експериментом? Аналогічні сумніви супроводжують і багато інших інноваційних стартапів, зокрема у галузі дирижаблебудування.
Проте доти, доки ці амбітні проєкти тривають, ми стежитимемо за їхнім розвитком і чекатимемо, коли ж «літаючі кити» таки піднімуться в небо, пропонуючи світові екологічніший і захопливіший спосіб транспорту вантажів та пасажирів.
