Фахівці Китайської академії космічних технологій (CAST) та НДІ аерокосмічної електроніки провінції Шаньдун розробляють технології лазерної передачі енергії для забезпечення електроживлення космічних апаратів на поверхні Місяця під час тривалих нічних періодів, що є ключовим викликом для освоєння Місяця.
Місячні ночі тривалістю 14 земних діб створюють значні труднощі для живлення техніки через відсутність сонячної енергії. Температури, які сягають -200 °C, змушують апарати використовувати енергію для обігріву або переходити у сплячий режим. Альтернативи, такі як атомні батареї чи ядерні реактори, мають обмеження через високу вартість, складність та ризики. Лазерна передача енергії пропонує гнучке рішення для постачання енергії в різних умовах, включно з затіненими регіонами, але ця технологія потребує вдосконалення щодо продуктивності, дальності передачі та точності.
Китайські науковці наголошують на необхідності розробки потужних космічних лазерів і високоточних систем випромінювання. У статті зазначено: “Необхідно сконцентруватися на розробці потужних космічних лазерів і високоточних систем лазерного випромінювання, а орбітальна технологія підтвердження має з’явитися якнайшвидше”. Планується, що система лазерної передачі енергії буде побудована у 2030-х роках, коли КНР отримає надважку ракету-носій для таких амбітних проєктів.
Пекін активно розвиває місячну програму, включаючи місії “Чан’є-7” та “Чан’є-8”, заплановані на 2026 і 2028 роки, які мають дослідити ресурси південного полюса Місяця та протестувати технології їх використання. Реалізація лазерної передачі енергії може значно прискорити ці процеси, забезпечуючи надійне живлення дослідницької техніки.
Європейські науковці також працюють над бездротовими лазерними системами. У 2024 році консорціум ЄС продемонстрував систему з потужністю 20 Вт, яка використовує волоконно-оптичний лазер, і планує досягти рівня кіловатів. Це підтверджує глобальний інтерес до розвитку технологій лазерного живлення в космосі.
Таким чином, лазерна передача енергії стає перспективним напрямом у космічній науці, що може забезпечити автономність роботизованих і стаціонарних станцій у суворих умовах Місяця.
