Дослідження Церери, найбільшої карликової планети Головного поясу астероїдів, виявило на її поверхні складні органічні сполуки, що потенційно є “будівельними блоками життя”, проте їх походження залишається дискусійним.
Зонд NASA Dawn, працюючи на орбіті Церери з 2015 до 2018 року, ідентифікував на поверхні цієї планети аліфатичні вуглеводні – сполуки, подібні до жирних кислот чи ацетилену. Їх виявили переважно в кратерах, що спочатку наштовхнуло на думку про астероїдне походження цих молекул. Однак, враховуючи, що ці кратери давні, а космічна радіація мала б знищити такі сполуки за мільйони років, було висунуто альтернативну гіпотезу внутрішнього синтезу органіки, можливо, через кріовулканічну активність.
Проте останні дані, опубліковані в AGU Advances співробітниками Інституту Макса Планка, піддали сумніву цю гіпотезу. На місцях виявлення органіки немає ознак кріовулканізму – відсутні вулканічні куполи, тріщини чи жерла, які мали б вказувати на активність надр. Ба більше, єдиний підтверджений кріовулкан Церери, Ахуна, не містить подібних сполук, що ставить під сумнів версію їхнього внутрішнього походження.
Якщо ж гіпотеза астероїдного засіювання Церери виявиться правильною, це матиме важливі наслідки для розуміння поширення органічних речовин у Сонячній системі. Велика кількість подібних молекул на невеликій Церері може свідчити про широке розповсюдження органічно багатих об’єктів у Головному поясі, що значно підвищує ймовірність існування хімічних передумов для життя на інших небесних тілах.