Значення сталої Габбла перевірили на надновій, світло якої спотворило масивне скупчення галактик.
Дослідники проаналізували незвичайну наднову на знімках космічного телескопа “Джеймс Вебб”. Три зображення одного вибух, світло від якого було спотворене гравітацією масивного об’єкта, підтвердили поточні оцінки швидкості розширення Всесвіту.
Наднова SN H0pe типу Ia розташована на відстані 3,5 млрд світлових років від Землі. Її зафіксували завдяки ефекту гравітаційного лінзування. Це ефект, пов’язаний із викривленням простору-часу масивним космічним об’єктом. Далеке скупчення галактик викривило світло далекої зірки, створивши три окремих зображення на одному знімку.
Наднова H0pe на знімку “Вебба”. Зображення: NASA, ESA, CSA, STScI, B. Frye (University of Arizona), R. Windhorst (Arizona State University), S. Cohen (Arizona State University), J. D’Silva (University of Western Australia, Perth), A. Koekemoer (Space Telescope Science Institute), J. Summers (Arizona State University)
Дослідники помітили три незвичайні точки світла на знімках скупчення галактик PLCK G165.7+67.0, отриманих телескопом “Джеймс Вебб”. Цих точок не було на більш ранніх зображеннях тієї самої ділянки неба, зроблених телескопом “Хаббл” у 2015 році. Аналіз показав, що три точки – це наднова типу Ia. До цього типу відносять вибухи білого карлика, який астрономи часто використовують для вимірювання космічних відстаней.
Наднові типу la завжди дають постійну яскравість – на одній і тій самій відстані різні наднові цього типу виглядають однаково яскраво. Це означає, що їхня спостережувана яскравість пропорційна відстані від Землі.
Унікальність спостереження в тому, що гравітаційне лінзування показало наднову в три різні моменти часу. Вчені виміряли тимчасові затримки між зображеннями і проаналізували властивості лінзування, щоб обчислити значення постійної Габбла: ключового параметра, що описує швидкість розширення Всесвіту.
Отримане значення склало 75,4 км/с на мегапарсек, що узгоджується з іншими сучасними вимірами в ближньому Всесвіті.
