Космічний телескоп “Джеймс Вебб” зафіксував швидке розширення кілець із вуглецевого пилу навколо рідкісної подвійної зірки Wolf-Rayet 140, розташованої за 5000 світлових років від Землі.
Спостереження, проведені протягом 14 місяців, показали, як 17 пилових оболонок, багатих на вуглець, стрімко розширюються в космічний простір зі швидкістю понад 2600 кілометрів на секунду, тобто майже 1% від швидкості світла. Це відкриття представляє рідкісний випадок, коли космічні процеси можна спостерігати практично в реальному часі.
Телескоп не тільки підтвердив реальність цих пилових оболонок, а й показав їхній рух за неймовірно короткий період, – говорить Емма Ліб, співавтор дослідження з Університету Денвера
Пилові кільця при спостереженні в липні 2022 року і через 14 місяців у вересні 2023 року. Зображення: NASA, ESA, CSA, STScI; Science: Emma Lieb (University of Denver), Ryan Lau (NSF NOIRLab), Jennifer Hoffman (University of Denver)
Астрономи довго намагалися відстежити, як такі елементи, як вуглець, необхідний для життя, широко поширюються по всьому Всесвіту. Спостереження показують одне з постійних джерел багатого на вуглець пилу в Чумацькому Шляху: Wolf-Rayet 140, систему з двох масивних зірок, що йдуть по тісній витягнутій орбіті.
Пилові кільця утворюються кожні вісім років, коли дві масивні зірки зближуються, рухаючись по своїй витягнутій орбіті. Під час зближення зоряні вітри стикаються, створюючи умови для формування вуглецевого пилу. За 130 років система виробила щонайменше 17 таких оболонок.
Візуалізація подвійної зоряної системи Wolf-Rayet 140
Вчені припускають, що за сотні тисяч років система може виробити десятки тисяч подібних пилових оболонок, перш ніж більш масивна зірка закінчить своє існування або вибухом наднової, або перетворенням на чорну діру.
Дослідження має важливе значення для розуміння поширення вуглецю у Всесвіті – елемента, необхідного для формування планет і виникнення життя. “Привабливо спостерігати, як подвійні зоряні системи не тільки створюють багатий на вуглець пил, а й поширюють його в галактичному просторі”, – каже співавторка дослідження Дженніфер Хоффман.
