Північна низовина та південні височини Марса створюють унікальний феномен, відомий як марсіанська дихотомія, що вже понад півстоліття викликає активні дискусії серед вчених щодо його походження.
Дослідження показують, що північна півкуля має тоншу кору (32 км порівняно з 58 км на півдні), нижчий рельєф і майже відсутню намагніченість. Ці ознаки вказують на глибокі геологічні відмінності між двома частинами планети. Водночас південна півкуля, багата намагніченими породами, вважається старішою за віком, що підтверджується численними кратерами. Наукові спостереження від апаратів “Вікінг-1” і “Вікінг-2” у 1970-х роках закріпили ідею дихотомії як одного з ключових феноменів Марса.
Причини марсіанської дихотомії поділяються на дві категорії: зовнішні (наприклад, падіння астероїда діаметром близько 2000 км) та внутрішні (процеси у надрах планети). Нещодавнє дослідження китайських та австралійських планетологів, опубліковане у Geophysical Research Letters, спирається на дані апарата Mars InSight, який зафіксував понад 1300 марсотрясінь. Аналіз сейсмічних хвиль показав, що південна мантія Марса гарячіша, менш в’язка й активніше перемішується, ніж північна. Це пов’язують із теплоізоляційними властивостями товстої кори півдня, яка сприяє висхідним потокам конвекції.
Дослідники припускають, що ці відмінності у внутрішніх процесах могли бути основною причиною формування дихотомії. Вони зазначають, що астероїдне бомбардування, яке завершилося до утворення марсіанської кори, навряд чи створило такі глибокі відмінності за короткий період. Можливо, важливу роль відіграли залишки тектоніки плит на ранніх етапах історії планети.
Таким чином, версії про внутрішні процеси в надрах Марса наразі виглядають більш переконливими, ніж гіпотези про зовнішні впливи. Проте остаточне вирішення загадки марсіанської дихотомії залишається викликом для майбутніх досліджень.
