У перші миті після Великого вибуху наш Всесвіт, імовірно, був крихітним і неоднорідним, а квантова піна простору-часу відіграла ключову роль у його подальшому розвитку.
Дослідники з Італії та Іспанії запропонували альтернативне пояснення розширення Всесвіту, базуючись на де-ситтерівській моделі простору-часу. Згідно з їхньою гіпотезою, квантові флуктуації у вакуумі створювали гравітаційні хвилі, які поступово формували галактичні нитки — найбільші структури у Всесвіті. Гравітаційні хвилі спричиняли коливання, що посилювали скалярні збурення у просторі, після чого почала домінувати фаза випромінювання, яка й обмежила подальше розширення.
На відміну від традиційної інфляційної моделі, ця концепція обходиться без темної енергії чи модифікованої гравітації. Автори дослідження пояснюють, що
“скалярні збурення перевершили тензорні моди, забезпечуючи природний механізм завершення розширення через перехід до фази випромінювання”.
Це дозволяє уявити процеси формування Всесвіту без необхідності вводити гіпотетичні компоненти, які ще не мають надійних доказів.
Нова модель пропонує свіжий підхід до розуміння космічної еволюції, наголошуючи на ролі квантових процесів та гравітаційних хвиль. Проте, для перевірки цієї гіпотези потрібні додаткові спостереження і експериментальні дані. Альтернативні пояснення, такі як концепція антисвіту або інші математичні моделі, також перебувають у фокусі наукових дискусій, пропонуючи нові горизонти у вивченні загадок Всесвіту.
